Колись в дитинстві прочитала оповідання , на жаль автора не пам’ятаю, в якому головний герой писав лист дівчині, яка йому подобалася.

Про дощ за вікном, про те, як він за нею сумує, що вона важлива…гарний такий лист, на одному подиху. А зранку перечитав його і розчарувався. Дощ, сум…бе-бе-бе… бла-бла-бла. Порвав і викинув.

Це оповідання справило на мене велике враження, і я дуже сильно захотіла навчитися бережливо і з повагою відноситися до своїх бажань, почуттів і творів.

Листи відправляти, твори показувати.

Думаю мені це вдалося.

Інакше б цього сайту не було.

Людині потрібна людина. Художниці – глядачі.

Отже , Ласкаво прошу у віртуальну подорож!