Колись у дитинстві прочитала оповідання.  На жаль автора не пам’ятаю. У ньому  головний герой писав лист дівчині, яка йому подобалася.

Про дощ за вікном, про те, як він за нею сумує, що вона важлива…гарний такий лист, на одному подиху.

А зранку перечитав його і розчарувався. Дощ, сум, жага… Що це? Порвав і викинув.

Це оповідання справило на мене  велике враження, і я дуже сильно захотіла навчитися бережливо і з повагою відноситися до своїх бажань, почуттів і творів.

Листи відправляти, твори показувати.

Думаю мені це вдалося,  інакше б цього сайту не було.

Людині потрібна людина.  Художниці – глядачі.

Отже , Ласкаво прошу у віртуальну подорож!