Картина «Бог часу» – центральна робота серії.
Мені здається, вона на межі сюрреалізму та наповнена символами. Тут використані зображення різноманітних засобів виміру часу: і пісочний годинник, механічний, сонячний, і зміни пір року, як символ календаря. Сама картина в цілому – це певні роздуми на тему плинності часу, непереборне бажання якимось чином вплинути на прожите життя та думки про вибір, який ми робимо зараз.
Мене давно захоплювали інтерактивні види мистецтва, в яких предмети не були б «байдужими» до людини, думки про теплочутливі фарби, що змінювали б колір від подиху або дотику, або чутливі речовини, які б змінювали форму та об’єм при наближенні людини. Через недоступність їх я багато років займалася керамікою, ліплячи свистульки, так як знайшла достойного замінника – глину, яка дає звук. Пізніше почала використовувати світло і тінь від точок на склі, щось на зразок сонячних годинників у роботах. Коли глядач сам може встановити світло і «час» який відображається на картині.
Композиція цієї роботи будується на основі контурів пісочного годинника, який проглядається від діагоналей до центру. Піщинка (фокус зору, водночас точка сходу перспективи картини) символізує теперішній момент . Вона зависає в повітрі і відкидає тінь на фон (так як намальована на іншому рівні скла)і в той же час є стрілкою сонячного годинника. Мені хотілось показати цим сонячним годинником, що ми не можемо впливати на реальний час ( принаймі поки що), навіть якщо будемо благати його і молитися , але відношення до часу і наслідків у наших руках.