Після понад 20 років творчості і сотень робіт я все ще відношусь до кожної нової роботи, як до єдиної на все життя, і до процесу її сторення, як до єдиного шансу зробити щось особливе, найкраще на що я здатна.
Важко сказати, чому взагалі художники малюють. У моєму випадку я дивилась, як сторюються картини з дитинства і просто не уявляю своє життя без цієї магії.
На початку роботи виникає ідея , потім вибір матеріалу та техніка виконання.
Живопис на склі – це картини, які намальовані на склі зі зворотнього від глядача боку олійними фарбами, часом з аплікаціями зі скла. Використовую два-три шара скла, що дає можливість створювати додатковий ефект перспективи та об’єму.
Частина картин об’єднана серіями:
- “Нереальний реалізм” – це серія пейзажів вигаданих місць, в яких використані, як референси, фото та ескізи з моїх подорожей.
- “Мандри часом” – двох-чотирьох площинні картини, де відповідно до перспективи віддалені періоди часу: осінь-зима-весна…, вечір-ніч-ранок…
- “Пам’ять”- серія робіт з використанням аплікацій зі шматків скла, “згадок”
- “Вільний переклад”- вірші , де кожне слово передано окремим зображенням;
Пляшки – це завжди для мене стала асоціація з посланнями, що часом знаходять люди в морі.
Розмальовую їх з середини олійними фарбами за допомогою гнучкого пензлика, згин якого виставляється в залежності від форми пляшки та глибини розташування малюнку.
Iлллюстрації -це акварельні роботи, в які вилилося моє “здалося”. Спроба втілити в матеріалі різні фантазії.
Недавно подумала,що так не любила в дитинстві і під час навчання в художці , коли хтось (хоч із добрих педагогічних намірів) власноруч правив і підмальовував мої роботи. Так сильно не любила, що це загнало мене по той бік скла. Складність техніки, необхідність живопису зразу в силу, важкість (а часом і неможливість виправлення помилок та реставрації) – це така собі плата за незалежність.
