Біо
Наталія Добровольська
Дата та місце народження: 08.08.1975, м.Остріг Рівненської області.
Живу та працюю в Ужгороді.
Освіта: художник-керамік, з відзнакою закінчила Ужгородське училище прикладного мистецтва ім. Ерделі.
Виставки:
- 1997 – родинний вернісаж, м.Ужгород, виставковий зал музею архітектури та побуту
- 2002- персональна виставка, м.Ужгород, виставковий зал СХ.
- 2007- персональна виставка, м.Ужгород, виставковий зал СХ.
- 2009 – персональна виставка галерея “Берва” м.Київ, Андріївський узвіз
ПРЕСА
Авторські програми на телебаченні:
- 1998 –«Світ захоплень сім’ї Герчуків», автор Віра Кобулей;
- 2002 – «Диво на склі», автор Ростислава Джамурат;
- 2003 – «Городские этюды», автор Лариса Басова.
- 2007 – “Барвиста мелодія Наталії Герчук” автор Віра Кобулей
Журнал “Упаковка”
Друге життя скляної пляшки
Ще рік тому на зборах в редакції хтось розповів, що бачив по телебаченню на каналі “1+1” передачу про художницю з Ужгорода, яка малює дивовижні рисунки на скляних пляшках, та ще й на їх внутрішній поверхні. Послухали, обговорили, здивувались. Дуже хотілось дізнатись більше про таке диво та написати про це чудодійство.
Але так сталося, що через завантаженість редакційними проблемами чи просто через відсутність інформації про ім’я та адресу художниці (ми тільки знали, що вона з Ужгорода), плани залишились планами. Аж поки хтось при обговоренні в редакції проблеми утилізації скляних пляшок не згадав про їх колекціонування та про ту інформацію з телепередачі.
Вирішили знайти цю художницю. 8 серпня цього року пошуки закінчилися тел
ефонною розмовою з Наталкою Герчук (то була саме вона). Отримавши від неї адресу веб-сайту та “погулявши” по його сторінкам ще більше були зачаровані дивовижними роботами Наталки та її уподобаннями. Запропонували співпрацю, узгодили форму та термін. Аж тільки наступного дня передивляючись веб-сайт помітили, що наше знайомство і розмова по телефону з Наталкою Герчук відбувалась у її ювілейний День народження. Отак буває! Тоді ж вирішили, що цей матеріал стане дарунком від нашої редакції до її Дня народження, до Нового року та Різдвяних свят.
Про свої побажання на майбутнє Наталка Герчук на своїй сторінці в інтернеті пише так: “Кажуть, у художника немає ворогів, крім його поганих робіт. Хочеться майбутнього без ворогів, насолоджуватись життям, з’їздити на Крит, навчитись танцювати танго, досконало вивчити англійську мову та програми для комп’ютерної графіки, частіше слухати “транс” (я знаю, що на цьому слові мої друзі посміхнуться)”. Ці думки підказали, що краще про неї та її творчість зможе розповісти сама Наталка, а ми своїми питаннями будемо тільки направляти нашу розмову у напрямку розкриття світу, в якому мешкає та творить митець.
Упаковка: Наталка, як прийшли до мистецької спільноти?
Наталка Герчук: Малювати та ліпити почала з раннього дитинства. Батько – самодіяльний художник, тож картини були і є для мене невід’ємною частиною навколишнього світу. Будучи ще дуже маленькою, ліпила посуд для ляльок з глини біля будинку, разом з іншими дітьми палили багаття і сирими кидали тарілочки у вогонь. В той час у мене були проблеми з технологією кераміки, але з вибором професії проблем не було, навчалася в студіях та в Ужгородському училищі прикладного мистецтва ім. Ерделі на відділенні художньої кераміки, захоплювалася живописом. На одному із занять нас ознайомили з новою для мене технікою живопису на склі. Мені здалося, що це безмежний простір для експериментів, технічних відкриттів у живописі, який, через можливості багатошарового скла, межує зі скульптурою, і це дає шанс точніше передати ідею, враження або створити зовсім новий ймовірний світ.
До речі, думаю, будь-яка творчість починається зі здивування. Художник зачаровується, захоплюється, наповнюється враженнями і хоче зберегти їх та поділитись зі світом, часто під своїм кутом зору. У моїй роботі спочатку виникає якась ідея, потім я шукаю для неї доступний спосіб найвиразнішого втілення: живопис на склі, акварель, кераміка чи розпис пляшок.
Упаковка: Звідки пішло малювання на склі? Що додатково дає художникові таке малювання?
Наталка Герчук: Живопис на склі – дуже давня техніка, поширена у Європі, зокрема в Німеччині. Найбільш давні роботи, які я бачила, – картини на релігійну тематику. Характерна особливість техніки полягає у тому, що фарба наноситься зі зворотного від глядача боку, і художник, починаючи роботу, повинен чітко уявляти не тільки закінчену картину, але й її дзеркальне відображення. Через цю складність техніка не має такого поширення, як звичайний живопис на полотні.
Малюнок робиться олійними фарбами, останнім часом все частіше використовують акрилові фарби, додають туш, гуаш, акварель, позолоту. Особисто я малюю олійними фарбами, для декорування або виразності використовую різнокольорові туші, різні види позолоти, аплікації; коли хочу показати додаткову фактуру або лід, додаю дрібні фрагменти скла (“Мандри часом. Дорога до літа”, “Замело”). У таких роботах, як “Згадка про подорож”, “Осінній дощ”, кожний осколок розмальований і несе ідейне навантаження.
Можливості скла важко переоцінити. По-перше, багатошаровість скла дає додаткову перспективу і можливість робити майже рельєфний об’єм та інсталяції під склом. По-друге, тільки скло дає можливість через прозорість залучати предмети, фактуру стінки, простір за картиною чи пляшкою або ймовірну його відсутність (“Край світу”, “Вільний переклад. Розлука”). Одна з моїх останніх робіт “Довга дорога” майже прозора і двобічна: зображення двох дерев з протилежних точок зору. Пляшка, крім використання прозорих та напівпрозорих поверхонь, дає можливість безкінечного рапортного зображення: “Сливовий сад”, “Дерево життя”, “Неперервність парків”.
Упаковка: Наталка, а як виникла ідея малювати на внутрішній стінці пляшки?
Наталка Герчук: Закарпаття – регіон з давніми виноробними традиціями, і до приходу Радянської влади заможні винороби замовляли власний дизайн пляшок, етикеток, прикрашали ними пивниці (підвали, де зберігається вино), кухні, гостинні, в корчмах і ресторанах обов’язково була полиця зі зразками вин, часом – винних пляшок, погарів (келихів для вина та горілчаних виробів).
Пізніше на центральній вулиці Ужгорода був магазин – дегустаційний зал, на полицях якого були представлені різні сорти Закарпатських вин. В Радянські часи в моді були домашні бари із сувенірними наборами спиртного, і любителі старовини, зокрема більшість художників, прикрашали інтер’єр старовинними пляшками та іншими предметами побуту. Мені особисто подобалися і сучасні, тому друзі і рідні збирали мені колекцію.
Я вже займалася живописом на склі, коли колишній чоловік приніс у мою колекцію старовинну пляшку з-під самогону і сказав: “Може зробиш з неї щось”. Спочатку подумала просто залити фарбу в середину, як це часом роблять у кераміці, але потім вирішила прикріпити пензлика до гнучкого дроту і намалювала першу свою пляшку “На дні”. Пляшка була на антиалкогольну тематику: як люди топлять все. На дні під шаром сивухи проглядалися гроші, машина, жінка, ключі від щастя… Перша пляшка була представлена на персональній виставці сім’ї Герчуків у 1997 році.
Упаковка: Розкажіть про інструмент, фарби, техніку виконання малюнків на пляшках.
Наталка Герчук: Витерти малюнок у середині пляшки дуже складно, часом неможливо, тому намагаюсь малювати в кілька прийомів, шар за шаром. До речі, у розписі пляшки, як і в живописі на склі, на відміну від звичайного живопису, головну роль відіграє перший шар, тому що він опиняється першим до глядача, далі йдуть фонові шари.
Матеріали для малювання: кілька гнучких пензликів, губка на дроті для нанесення додаткової фактури, губка для корекції грубих помилок, олійні фарби, позолота.
В більшості випадків, коли виникає ідея, шукаю потрібну пляшку, форма сама підкреслює зміст. У циліндричних пляшках краще розміщувати рапортні композиції, у квадратних – міські пейзажі, у асиметричних – абстрактні композиції.
Упаковка: Наталка, а як виникає тема малюнку на пляшці? Чи пов’язана вона з історією появи самої пляшки?
Наталка Герчук: Часом тема пляшки не пов’язана з історією її появи, але в більшості випадків я пам’ятаю звідки взялись майже всі мої експонати.
Довгий час вдома використовувався один тип пляшок для зберігання соку на зиму, навколо бабусиного будинку росли сливи, форма шийки мала вигляд, ніби в ній застрягла слива – “Сливовий сад”. Гарно проведений з друзями зимовий вечір – “Снігопад”.
Колега подарувала до колекції пляшку з-під вина дуже жіночої форми – “Чужий сад”, інший колега чоловічої – “Весела подорож”. Пляшка “Впорядковане життя” з’явилася після чергового бажання навезти лад у своєму житті і розкласти все по полицях. Примирення з близькою людиною – “Між мною і тобою”. Бажання зробити близьким подарунок – “Натюрморт”, “Ранкова кава”. “Східні мотиви” нагадують про дівочу вечірку і пляшку лікеру. Кругла пляшка “Сонячний день” – згадка про знайомого художника, який подарував її мені за кілька днів до свого зникнення.
Пляшку для роботи “Неперервність парків” взяла у брата і повернула йому на 30-річний ювілей. “Вітання” з’явилося після подарованої мені шефом пляшки вина у День мого народження.
Що характерно, сама я практично не п’ю і часто сміюся, щоб руки не трусилися і не шкодити творчості.
Упаковка: Як тримаєтесь на цьому світі? Чим підпалюєте свої бажання?
Наталка Герчук: Мій оптимізм опирається на власну відповідальність за своє життя. І хоча це дуже гарно звучить: я тримаюсь на повазі і любові до себе й оточуючих. Відповідний настрій забезпечує моє відчуття безпеки в будь-якій ситуації, тому навколо мене люди, з якими можливий тільки позитивний обмін енергією. Мені здається, що доля людини в її власних руках, якщо не вдається вирішити якесь питання, можна почитати книжки з психології або релігійну літературу і змінити своє відношення до проблеми, в кінці кінців відволіктися на приємні речі.
Я не за рожеві окуляри, але існує Золотий закон педагогіки: “Дати можливість виправитись”. Тому мене часом дивують люди, які вважають себе вихованими, не гадять прямо на вулиці, але з легкістю заражають оточуючих своїми руйнівними ідеями, зневагою до себе та інших, констатують жахливу реальність, не вказуючи способу покращення ситуації. Кожну хвилину ми робимо вибір між позитивними думками і руйнівними. Як казав хтось з великих: “Думка породжує дію, дія – звичку, звичка – долю”.
Це щосекундний вибір – думати про відчай, вину, біль, ненависть чи про радість, творення, любов та світло.
Мені часом здається, що в сучасному мистецтві не вистачає елементарного здоров’я, а випробовування часом витримують твори, які так чи інакше співають оду життю.
Упаковка: Наталка, а що для вас особисто є упаковка – скляна пляшка, картонна коробка чи полімерний пакет?
Наталка Герчук: Я дуже бажаю, щоб упаковка була різноманітна та цікава, особливо склотара. В людині з первісного світу був закладений потяг до правильних форм, гладких поверхонь, виразних кольорів. Можливо це було пов’язане з тим, що дозрілі здорові плоди мали правильні форми, яскравий колір, приємний смак. Думаю, реакції сучасників не змінились при виборі продуктів харчування, одягу, друкованої продукції, техніки та їх оформлення. Вітрувій колись визначив основу архітектури: користь, міцність та краса. Мені здається, це вірно до багатьох сфер людської діяльності, і в упаковці виділити або знехтувати чимось одним з цих трьох характеристик, означає зруйнувати гармонію і основу товару.
Звичайно, я погоджуюся з думкою більшості людей, що збільшення сміттєзвалищ, в тому числі від використаної упаковки – це наш економічний та культурний рівень, можна сказати –стан душі наших громадян та чиновників. У світі вже давно розроблені сучасні технології переробки. Однозначно, що сміття треба не знищувати, а переробляти. І мене радує, що я вношу посильний вклад у цю справу.
Упаковка: Що далі? Які потреби душі ще не задоволені?
Наталка Герчук: Сподіваюся, що буду більше малювати.
Якось після попередньої виставки був період відпочинку, зараз знову зріють бажання, ідеї, росте колекція порожніх пляшок. Хочеться більше дивуватись, подорожувати, спілкуватись зі світом. Саме спілкування з природою та людьми служить поштовхом до моєї творчості. Часом я кажу, що народилася босою, голою і не вміла говорити, і мені нічого не залишається як тільки дякувати за підтримку, навчання, та можливість самовираження, зокрема журналу “Упаковка”.
А ми сподіваємось на співпрацю та зустріч з Наталкою Герчук в редакції у найближчий її приїзд до Києва.
(від редакції розмову записав Валерій Кривошей)