It is an extremely personal series of artworks.

It is combined by the idea that every human has a box of memory left when the life is ended.

 You can find their very personal things both material possessions and emotional assets which reflect the most important moments of life, sometimes they’re valueless and weird even for the closest.

In this series of artworks, some family heirloom (furtniture, mirrors, utencil) is used as a ground for the works creation, as well as other personal stuff, images, imprints, blood drops, cardiograms or their symbolic representation.

Memory. 2015 glass, oil 57х62 cm

The central work of the same named series.

The impulse to create this piece of art was a quote from the book F. Perls (they say, it belongs to Nietzsche): Pride and Memory were fighting. It was like that, -said the Memory. No, the Pride objected, -It was otherwise. And the Memory stepped back.


It was an honest try to make my own patchwork of reminiscences of the most valuable life moments.

The gaps – transparent pieces of glass – mean something left behind my memory or having undetermined value, some hope for the future.


The picture is made from pieces of glass I’ve collected and polished, which are glued to transparent glass 60×70 cm in size. 

Some pieced are grinded roughly, some just lightly reflecting the sharpness of memories.

 I tried to make the composition centered where the important elements, bigger glass pieces, are an eye catcher, and the far they are from the center, the smaller the glass pieces are, merging with the background.


Virtually every image, like a diary page, carries certain stories from my life. The picture was created during 2015, I think in 2020 it would look different.

Фрагменти картини Пам"ять

Verse. 2009. glass, oil, mirror 40х50 cm

ВІРШ. 2009 скло, дзеркало, змішана техніка

This is  a piece of an old mirror from the furniture that stood in the room where I once lived. Here the figure of the girl is depicted, as if in the steam mirror of a bath, the other side of the painting of figure is displayed.

Using a white-tinted surface with rubbed letters, I wanted to create the effect of text written on a misty mirror. The embossed texture of the cement in the lower part of the background is used to enhance the contrast between the rough heavy wall and the light steam on the mirror.

Фрагмент роботи ВІРШ. 2009 скло, дзеркало, змішана техніка

Two suitcases. 2015 glass, oil, ink 40x50 cm

ДВІ ВАЛІЗИ. 2015. скло.олія, туш

Since the war in Donbass has been started, our relatives from Yasynuvata have lived with us. In the past, before the shooting attacks, we often visited them. And now we were confused, that they had taken just a few things with them living the rest in a big house they had been nest building all their life before the war My mom suffered from Stalin’s purges when she was a child (her father was a in a camp for the political prisoners, the house was grabbed, and they with her mother and brother had to wander). Now she tried to gulp back her tears when we ‘re touching that situation in our chats.

In fear, I asked myself how could we pack all our life just in two suitcases?

The composition is placed on a transparent glass (and the background is optional – a wall or something else) to emphasize uncertainty of the situation.  It is created in line with the calico ornament when the pattern covers all space. I did my best in strictly following  the lines to place the symbols of real things living in my house to make it looks like a font in the text. I wanted to reach the effect of the printed page, at the very first glance.

I wanted to accent the contrast between the reality of the things and conventionality of two suitcases. For that purpose, the things were painted , and two suitcases were left transparent outlined by a dashed line.

Limited by a row size, objects have got their sizes and proportions (in reality the utensil is less than a tree, and a cat is less than a house) are aimed to focus your attention on the absurdity and senselessness to pack all possessions, plants, into suitcases regardless emotional connection.

Autumn rain. 2000 glass, oil 30х21

ОСIННIЙ ДОЩ. 2000 скло,олія, 30х21

Glass appliques
Water strips atop and from below
Rain between them and in the drop there are chrysanthemum petals, umbrellas, grapes and apples, web with a spider, dark humid soil, thermometer shows about zero

фрагмент роботи ОСIННIЙ ДОЩ. 2000 скло,олія, 2 скла 30х21


ЗГАДКА ПРО ПОДОРОЖ. 1998 скло,олія, 2 скла 20х33

Glass appliques covered by glass, on every piece of glass – a painting,
At first they are located almost in chess order, then spontaneously, and after that – again in chess rhythm
Reminiscence about sweet moments of childhood when we traveled to grandma and grandpa’s farm on Rivnenschyna area.
First glass piece symbolizes the journey by bus, then by train, by foot.
Blue hut, kitchen gardens, glass of milk, apple tree, small garden, view of village, stove,
Fire, pitcher, smoke form the fireplace
Cellar, stairs, view from cellar, tasty red currants close by
Flowers fenced from hens, dark forest near by,
Own haycock, kolkhoz haycock
Neighbor hut, not plastered, mallows near it,
Grnadma’s hut, paraffin lamp, home-distilled vodka in the cupboard
Stove in the yard, where the potatoes were boiled for home animals
Well, apple tree not far from it,
Colorful shawls that were a reward to grandma from people for help in organization of festivities and just for assistance
And a dot.

Фрагмент роботи Згадка про подорож

Dyptych Windows. (process) 60х70 each. glass, oil

Диптих Вікна.

Диптих має передісторію з доітернетних часів.

Будучи у той момент  без  кількох місяців випускницею, мене весь час наздоганяли думки про «період гніздування»,  необхідність робити вибір , Як жити далі?»; цінність життя звичайної людини, митця чи лідера; про плату за свободу,  плату за захоплення своєю роботою.

На одному зі святкувань, здається це був ювілей  художки, мені довелось стати предметом дискусії двох іноземців. Один все життя прожив за кордоном , багато подорожував, збирав колекцію творів мистецтва, інший наш випускник, який на той момент більше 10 років жив у Мюнхені.

Перший наполягав, що така «молода-талановита» дівчина як я, повинна багато подорожувати, а інший, будучи художником, говорив про те, що він знає багатьох людей,  які ніколи не залишали Мюнхен, все життя жили в одному кварталі, на роботу ходили в сусідній , максимум їздили за місто і прожили цілком щасливе життя.

Цей диспут запам’ятався мені тим, що перекликався з такою модною тепер  темою жінки в мистецтві, з необхідністю робити вибір між мистецтвом і побутом, який з появою сім’ї , потребує все більше часу.

На першій картині Диптиху зображена яблуня, яку видно з вікна моєї кухні. Це певний символ стабільності. Є така приказка: не подобається – рухайся, ти ж не дерево.

Часом люди пов’язані обставинами  не менше ніж дерева корінням.

 Вони зв’язані міцними, можливо чудовими стосунками з тими , хто має гарну роботу, або ходить в школу, має друзів, не менш значуще і насичене власне життя, власні бажання.

І як би це було чудово, якщо б близькі могли рухались разом.



Композиції обох картин об’єднує те, що  обидві відцентрові, фокус зору на більшому за розміром зображенні, ніби самій сильній згадці, зображення поступово зменшуються і розходяться від центру до країв.

Картини мають схожий фон та принцип розміщення зображень, на обидвох використані наклеєні менші шматки обшліфованого скла,  обрамовані білим кольором. Центральні Згадки на обох картинах написані на  3 шарах скла, що мало б підкреслювати глибину зображення і підсилювати  бажання фокусувати зір  на центрі картин.

Перша картина «Дім»  (яку я хотіла зробити більш статичною) має одинакові пропорції зображень і невеликий контраст у величинах, на відміну від іншої задуманої, як більш динамічна з більшою різницею в розмірах та різними за формою Фото чи Згадками. 

У лівому нижньому куті другої картини (Мандрах) зображення оливкового дерева. Воно писалося схожим на яблуню на першій картині, але не ідентичне, підкреслюючи, те почуття що англійці називають homesick, тугу за домівкою.

Зліва на картині Дім  зображення одного з місяців міжсезоння, коли дерева голі крізь них просвічуються гори, як символ мандрів.

Написання цього диптиху як спроба згладити цей перманентний конфлікт прагнення в   Мандри і Додому та  спроба  змиритися, що кожна картина без іншої дуже сумна та  неповна.

Хоч ця ідея виникла уже роки тому, і ескізи малювалися давно, її реалізація припала на карантин і стала по-своєму актуальна.

До речі яблук цього року рекордно багато 😉